Донька землі

Для читачів від 16+ та тих, хто захоплюється українським етнофентезі, колоритним містичним реалізмом та історіями, що дихають нашою міфологією.

Донька землі - це міфічне фентезі українського письменника Максима Бутченка. Сюжет книги захоплює з першої сторінки. Дія відбувається в середині 19 ст. в закріпаченому селі на Слобожанщині, недалеко від Ізюма. У полі на панщині молода жінка народжує дівчинку. Пологи завершуються смертю матері, яка тільки й встигла перший і останній раз поглянути на своє дитя і прошептати: «Ганнуся». Дівчинку забрала до себе бездітна Катря. Ганнуся підростала у бідності, але в любові. Була звичайною дівчинкою, бігала босоніж і вбирала сили, що йшли з землі. Інколи відчувала дивний внутрішній біль. Щасливе дитинство Ганнусі закінчилося, коли пан з прикажчиком Ваньком зустріли  дівчинку у лісі й забрали до панського маєтку, щоб потішити зловісну Настасію Федорівну. Ця жінка, за словами прикажчика, справжня відьма-москалиця, що окрутила пана й керує ним, як хоче. У Настасії Федорівни є одна особливість – вона страшенно боїться сонячного світла. Челядь носить над нею щільне рядно, щоб проміння не обпекло шкіру дивної панії. Ганнуся з переляку хотіла вибігти з панських покоїв і обірвала штору на вікні, сонце обпекло обличчя Настасії Федорівни, нелюдський крик паралізував маєток, дівчинку схопили й замкнули у порожньому хліві. В очікуванні покарання Ганнуся переживає не найкращі хвилини, та раптом на неї сходить якесь неймовірне натхнення – вона чує музику, починає рухатися в танці й підспівувати. Такою її бачить син пана – Ґреґор, Гришко, Ґреґорі. Хлопчик зпоглядає цей дивний танець і чує в співі дівчини уривки колискових, які йому співала мати. Так народжується закоханість.