Ти

Джо знаходить її ім’я в гуглі. З постійного потоку твітів і постів Бек він дізнається про неї усе: де дівчина вчилась, з ким дружить, у якому улюбленому барі напивається та які тусовки відвідує. Джо стане ідеальним варіантом для не: хлопцем, що завжди випадково опиняється десь поруч. Парубок заволодіє Ґвіневір повільно, прибравши усі перепони на шляху. І неважливо — люди це чи обставини.

Джо впевнений, що це взаємно. Доброзичливість Бек — це точно сигнал до бажання зустрічі, простягнута кредитна картка з ім’ям і прізвищем — прохання сталкінгу, а одна улюблена книжка на двох — серйозний привід, щоб поступово запустити свої руки в життя Бек і змінити його так, як Джо заманеться. Щоб підкреслити усю моторошність ситуації, Кепнес подає сюжет з перспективи самого Джо: саме те, що він відразу починає подумки звертатись до Бек на «ти» у постійних внутрішніх монологах, які не потребують відповідей від співрозмовниці, й дає назву серії.

Джо не картонний лиходій, що вилазить з-за рогу провулка й вбиває після першого побачення. Своєю виставою доброзичливості, інтелекту й випадкових зустрічей він поступово заманює у капкан жертву: у цій правдоподібності кожної з дій Ґолдберґа і ховається найбільш страшна частина історії.