Завірюха (із кольоровим зрізом)

У Роді Завірюх недарма не кохають нікого. Над ними тяжіє Дамоклів Меч: давнє прокляття, яке забороняє їм відхилятися від кількох правил. Не можна одружуватись з жінкою не з Завірюх (от халепа: Леся — неймовірно вродлива, але все ще проста людина) і не можна залишатись на одному місці надто довго, адже люди починають ірраціонально ненавидіти їх. Так, Лесі вдалося розтопити серце Яра, та що ж робити далі з цією силою кохання, яка звела людей з двох різних світів?

У Богів теж не все гладко. Світлий Бог розходиться з Володаркою Пітьми Темною. Втім, якщо наслідки людського розлучення — це поділ майна й бюрократичні проблеми, які треба владнати, то у Богів справи складніше. Поки могутні створіння з’ясовують стосунки, назовні вибирається Темрява. Вона хоче полонити душі людей злом, а поселитися в тілах Завірюх — стійкі представники давнього роду саме те, що треба, для її сутності.

На героїв чекають небезпечні пригоди, бої й непрості вибори, які загрожують життю навіть Роду Завірюх, а тим паче коханій Лесі. Чи зможуть вберегти вони свої серця від Темряви, що здатна зруйнувати світ і посіяти кривавий хаос? Любовною історією «Завірюха» Анастасія Нікуліна не лише переносить читачів у казковий сюжет, а й рефлексує на вічні теми сім’ї, патріархату, кохання, віру й суворість традиції.